В любові до краю народжується поезія
В проміннях сонця що заходить,
Гірські хребти- мов хвилі моря.
Посеред них десь звірь там ходить
І звірю там немає горя.
Пташок звучить останній гомін
І сонце закриває дверці.
А я, зловлю останній промінь
І збережу його у серці.
Його тепло в собі примножу,
Добавлю щастя та любові.
І вам це дарувати можу,
Щоб були ви мені здорові!
А ви, прийміть. І щастя майте.
Частіш образи відпускайте.
Vasyanya Boyko (26.03.2021)
